Володимир Товкайло. Викрадач повітряних зміїв.

Музей Комунальний заклад "Художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна"

Автор/ка Товкайло Володимир Геннадійович

Дата створення

1993

Класифікація Твір живопису

Матеріал

Полотно

Техніка виконання

Олія

Довжина

140 см

Ширина

100 см

Опис

Володимир Товкайло. Викрадач повітряних зміїв. 1993. Полотно, олія. 140х100 Картина з музейної колекції «Сучасне українське образотворче мистецтво», передана до фондів музею автором. Товкайло Володимир Геннадійович (1966 р.н.), м. Світловодськ Кіровоградської обл. – член Національної Спілки художників України (1994), лауреат обласної премії у сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна в номінації «новітні спрямування» (2014). Закінчив Дніпропетровське державне художнє училище ім. Є.В.Вучетича, нині Дніпропетровський фаховий мистецько-художній коледж культури, живописне відділення (1986). Працював керівником студії образотворчого мистецтва Світловодського палацу культури (1989-1996), викладачем Світловодської дитячої художньої школи (1990-1997). Учасник обласних, всеукраїнських, міжнародних та зарубіжних художніх виставок. Персональні виставки живописних творів: в Київській художній галереї «Грифон» (1999), Київському національному музеї російського мистецтва, нині Національний музей «Київська картинна галерея» (2012), Арт-галереї «Наше місто» в м. Світловодську (2018, 2021). Твори зберігаються в КЗ «Музей мистецтв Кіровоградської обласної ради» та художньо-меморіальному музеї О.О.Осмьоркіна в м. Кропивницькому, приватних колекціях в Україні та за кордоном. Володимир Товкайло – представник символіко-філософської течії в українському живопису, в творах знаходять відображення події сучасності через мотиви казковості і народного наїву, за композиційною будовою його твори нагадують ікони, що свідчить про міцний зв’язок з національним корінням. «Починаючи від 1992-го року змінюється загальний характер творчості художника… У мистецьких пошуках цього часу відчувається потяг до нефігуративного живопису, що яскраво прослідковується в картинах «Викрадач повітряних зміїв» (1993) та «Розмова» (1992). Це – картини-роздуми, в яких досить цікавим є процес поступового зникнення фігуративу, коли колір та фактура все більше перебирають на себе головну роль носіїв змісту. Так, у творі «Викрадач повітряних зміїв» композицію складають геометричні фігури: кола, квадрати, трикутники, еліпси, серед яких лише вгадуються фігура хлопчика, крило паперового змія, земля, сонце, горизонт. Реальний образ втрачає свої індивідуальні риси, перетворюючись на фігуру – знак. Зникає і поняття плановості, різниці між тлом і дійовою особою - вони стають взаємопроникаючими, взаємодоповнюючими частинами одне одного. Художник наближається до того, щоб поринути у світ нефігуративного живопису», – зазначав в одній зі статей провідний науковий співробітник художньо-меморіального музею О.О.Осмьоркіна заслужений художник України, мистецтвознавець Андрій Надєждін.

Сторінка музею

Володимир Товкайло. Викрадач повітряних зміїв.

Опис

Дивіться також