Картка споживача на 50 карбованців – квітень 1991 року.

Класифікація Документ
Матеріал
Папір
Довжина
28.6 см
Ширина
19.9 см

Опис

Картка споживача на 50 карбованців – квітень 1991 року. У 1990 р. Рада Міністрів Української PCP відзначала зростання грошових доходів, які не забезпечувалися товарною масою, вивіз товарів за кордон, поширення спекуляції. З метою захисту інтересів споживачів, особливо соціально незахищеного населення, 22 жовтня було прийнято постанову "Про захист споживчого ринку в Українській PCP", яка передбачала з 1 листопада продаж продовольчих і непродовольчих товарів здійснювати з використанням карток споживача з купонами. Отже, з 3 листопада 1990 р. раз на місяць, крім рублевої готівки, громадяни отримували листи з купонами на суму 70% "їхніх грошових доходів після оподаткування. Вони повинні були давати їх продавцеві в магазині, який відрізав від листа купони на суму покупки. Поряд із цим оплата здійснювалася рублями. Картки споживача відрізнялися кольором та загальною сумою (20, 50, 75, 100 і 200 крб.). До кожного листа додавалися купони різних номіналів (І, 3, 5, 10, 25 і 50 крб.), які окремо від листа були недійсними. Якщо грошові доходи громадян були меншими ніж 70 руб. на місяць, то йому видавалися картки на 50 руб. незалежно від обсягу заробітку. У випадку перевищення суми 800 руб. купони на суму надлишку не видавалися. Картки споживача були дійсними на території УРСР протягом 6 місяців. Картка рожевого кольору. По центру, у прямокутній рамці – напис у вісім рядків: «Українська РСР», нижче – « Картка споживача», нижче у два рядки –«на 50 карбованців – квітень 1991р. (строк дії 6 місяців)». Далі нижче написано назва установи, прізвище , керівник,головний бухгалтер». Завірено круглою мокрою печаткою, напис на печатці нерозбірливий.

Веб портал “Музейний фонд України” працює в тестовому режимі.

На даному етапі наповнення порталу відбувається співробітниками музеїв та заповідників, що включені в перелік згідно постанови Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2021 р. № 1388 “Про затвердження переліку музеїв та заповідників, в яких зберігаються музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України”