Опис
Оксана Журавель (Надєждіна). Пісня. 1998. Оргаліт, авторська техніка. 75х75
Картина з музейної колекції «Сучасне українське образотворче мистецтво», передана до фондів музею автором.
Журавель (Надєждіна) Оксана Михайлівна (1971 р.н.), народилася в м. Кіровограді (нині Кропивницький) в родині народного художника України Михайла Надєждіна, мешкає в с. Лісовичі Таращанської територіальної громади Білоцерківського р-ну Київської обл. – член Національної Спілки художників України (2000), лауреат обласної премії в сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна в номінації «новітні спрямування» (2012). Закінчила Дніпропетровське державне художнє училище ім. Є.В.Вучетича, нині Дніпропетровський фаховий мистецько-художній коледж культури, відділення художнього оформлення (1995) та Національну академію образотворчого мистецтва та архітектури в Києві, факультет історії і теорії образотворчого мистецтва (2003). Працювала викладачем Кіровоградської дитячої художньої школи ім. О.О.Осмьоркіна, нині Художня школа імені О.О.Осмьоркіна міста Кропивницького (1995-2008). Нині завідувач художнього класу Таращанської дитячої музичної школи (Київська обл.). Учасник всеукраїнських та міжнародних художніх виставок та виставок родини Надєждіних в Черкаському обласному краєзнавчому музеї (1998), Центральному будинку художника Національної Спілки художників України у Києві (2006), Київській галереї «АВС-арт» (2013), Сумській міській галереї (2014), Музеї українського живопису в Дніпрі (2019). Віртуальна персональна виставка живописних творів «Абстрактні сентенції Оксани Журавель (Надєждіної)» презентована на вебсайті художньо-меморіального музею О.О.Осмьоркіна в розділі «Вибрані виставки» (2021). Твори зберігаються в КЗ «Музей мистецтв Кіровоградської обласної ради» та художньо-меморіальному музеї О.О.Осмьоркіна в м. Кропивницькому, приватних колекціях в Україні та за кордоном. Творчість вирізняє яскравий індивідуальний художній почерк, заснований на традиціях абстрактного мистецтва. «Твори Оксани межують з традицією нефігуративного малярства. Її живописно-колористичні імпровізації «Пісня», «Окрема кімната», «Композиція», «Майже вихід» – барвисто утаємничені, наснажені архітектонікою кольору. Вони – неначе відбиток миттєвих переживань, спроба втілення абсолюту дієвості руху і матерії. У них наявно відчутні мотиви первообразів української культури», – зазначає доктор мистецтвознавства, академік Національної академії мистецтв України, заслужений діяч мистецтв України Олександр Федорук у вступній статті каталогу «Родина Надєждіних. Живопис. Графіка» (Київ, 2006). «Оксанчин живопис – асоціативний, витончений, філігранний у переходах світла і тіні, кольору і кольорових сполучень… Так у творі «Пісня» (1999) – експресіоністичне, безпредметне буяння фарб, техніка виконання загадкова, одразу незрозуміла. У каталозі так і написано, що техніка авторська. Врешті, яке це має значення. Твір красивий, емоційний», – пише доктор мистецтвознавства, член-кореспондент Національної академії мистецтв України, заслужений діяч мистецтв України Олексій Роготченко в статті «Реалістичний нереалізм родини Надєждіних: Нотатки глядача» в збірці мистецтвознавчих досліджень Інституту проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України «МІСТ: мистецтво, історія, сучасність, теорія». Вип. 6 (Київ, 2009).