Опис
Вважають, що на полотні представлена Марія Казимира д’Аркен (1641-1716), дружина короля Речі Посполитої Яна ІІІ Собєського в образі св. Марії Магдалини. Таку атрибуцію запропонували у колишньому Національному музеї ім. короля Яна ІІІ у Львові, коли у 1930 р. придбали цю роботу у відомого варшавського колекціонера й антиквара Ґустава Субіз-Бізьє.
Марія Магдалина зображена у гроті — схиливши голову на ліву руку, вона спирається на скелястий виступ, на якому розміщені її традиційні атрибути. Це, передовсім, чаша з накривкою, що могла бути пов’язана не лише з біблійним текстом, а й із легендарною біографією святої — згідно тлумачення Якуба Вораґінського, там вона зберігала грудку землі з Голгофи, на яку впали краплини крові розіп’ятого Христа. Поряд можна бачити прикраси — сережки, перстені, намисто з перлів, шпильку і срібну шкатулку — як нагадування про момент навернення Марії Магдалини, коли вона, усвідомивши власну гріховність, відмовляється від коштовностей. Перед нею розкладені фрукти і плоди, які могли трактувати як символи марноти, або у такий спосіб художник мав на меті відобразити її аскетичне життя на безлюдді. Поклавши праву руку на череп, Марія Магдалина тримає Розп’яття — це усталена іконографічна формула для позначення каяття і сповіді перед Богом як одного з етапів покаяння. На картині присутній ще один атрибут святих-покутників — нагайка, біля якої намальовано предмет, схожий на стилет. Можливо, стилет і нагайка тут є не символами покути, а стилізованим зображенням „Arma Christi”, знаряддями Страстей Христових, споглядання яких допомагало розмірковувати про жертву Ісуса заради спасіння людей і спонукало до усвідомлення власних гріхів і каяття. У цій роботі „драма покаяння” розкрита не через експресивні жести чи якусь дію, а перш за все через зіставлення образу молодої вродливої жінки та символів марноти і минущості життя, а також символів молитовного зосередження й покути.