Шевченко Тарас Григорович.Кобзар. Коштом Платона Симиренка.

Палітурка чорна, коленкорова. Корінець коричневий, шкіряний, з написами блінтовим чорним тисненнням. На фронтисписі (відірваний) чорно-білий портрет Т,Г, Шевченка і факсиміле його підпису. На титулі та сторінці 24 - синя кругла печатка "Нестор Михайловичъ Малеча". Портрет Шевченка художника М. Микешина. Тарас Шевченко, повернувшись із заслання, клопотався про видання збірки "Поезія Т. Шевченка. Том первий". Проте головне управління цензури відхилило поданий рукопис, обмежившись дозволом лише на видання тих творів, що вже публікувалися до арешту поета. Збірка вийшла 23 січня 1860 року під назвою "Кобзар". Поет у листі до знайомого Олексія Хропаля написав:"... сьогодні цензура випустила із своїх пазурів мої безталаннії думи та так, проклята, одчистила, що я ледве пізнав свої діточки". Навіть препарована цензурою, книга сколихнула громадкість, утвердила славу Шевченка, привернула увагу критики до проблем українського письменства. До цієї останньої прижиттєвої збірки творів Шевченка ввійшли вірші й поеми Шевченка з "Кобзаря" 1840, також поеми "Гайдамаки" та "Гамалія", кілька творів, опублікованих в альманахах "Ластівка" (1841), "Молодик" (1843.Т.2) та збірці "Записки о Южной Руси" (1857. Т.2), зокрема балади "Причинна", "Утоплена", поеми "Наймичка" - разом 17 творів. Видав збірку поет на власні кошти. Він звернувся до Платона Симиренка, власника цукроварні у м. Городищі на Черкащині, з проханням позичити 1100 крб. Тому на титулі "Кобзаря" й був напис "Коштом Платона Симиренка", чим сам Симиренко був невдоволений. Позичені гроші поет повернув примірниками книжки. Друкувалася книжка в друкарні Пантелеймона Куліша тиражем 6050 примірників. Наглядав за виданням Данило Каменецький через що зміг внести в текст деякі поправки, яких не помічала цензура. Крім того, випущено кілька примірників з місцями, не дозволеними цензурою.