Музеї, що зберігають душу Галичини

26.12.2025
Музеї, що зберігають душу Галичини

Галичина — це простір, де історія, віра й мистецтво переплітаються в єдиний культурний код, сформований століттями. Саме музеї цього регіону стали сховищами не лише унікальних артефактів, а й живої пам’яті про людей, традиції та події, що визначали обличчя Західної України. У їхніх залах зберігається дух міста і села, сакральна тиша храмового мистецтва, голоси митців і ремісників, які творили галицьку ідентичність.

У цій статті ми вирішили показати найбільші музеї, де кожен із них розповідає власну історію про край. Який уміє пам’ятати, берегти й передавати свою культурну спадщину наступним поколінням, залишаючись водночас відкритим для сучасного діалогу та нових сенсів.  

Національний музей у Львові ім. Андрея Шептицького

Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького — найбільший художній музей України, заснований у 1905 році як приватна фундація митрополита Андрея Шептицького й урочисто переданий у дар українському народові в 1913 році. Від початків його формуванням керував видатний науковець Іларіон Свєнціцький, заклавши підвалини однієї з найпотужніших музейних збірок країни.

Сьогодні музей зберігає понад 175 тисяч пам’яток, серед яких особливе місце посідає унікальна колекція українського сакрального мистецтва ХІІ–ХVІІІ століть, а також твори образотворчого, графічного й декоративно-ужиткового мистецтва ХІХ–ХХ століть і сучасності. Розміщений у монументальній будівлі кінця ХІХ століття в стилі неоренесансу, музей репрезентує постійну експозицію «Українське мистецтво ХІІ – початку ХХ ст.», що всебічно відображає еволюцію національної художньої культури протягом дев’яти століть. 

Львівський історичний музей

Львівський історичний музей — один із найстаріших і найбагатших музеїв України, який у 2023 році відзначив 130-річчя від часу заснування. Створений у 1893 році як Історичний музей міста Львова, у 1940 році він був реорганізований у сучасну установу шляхом об’єднання з Національним музеєм імені короля Яна ІІІ та приєднанням колекцій інших знаних львівських музеїв.

Сьогодні фонди музею налічують понад 370 тисяч пам’яток, серед яких унікальні рукописи й стародруки XII–XVII століть, давні графічні види Львова, зброя, ордени, фотографії та нумізматичні колекції світового значення, а сам музей щороку відвідують близько 400 тисяч осіб, що утверджує його як одну з ключових скарбниць історичної та європейської культурної спадщини. 

Музей народної архітектури та побуту «Шевченківський гай»

Музей народної архітектури та побуту у Львові імені Климентія Шептицького — музей просто неба, заснований у 1971 році, який є одним із наймасштабніших скансенів України та Європи. На площі 36,6 га тут збережено понад 100 архітектурних об’єктів і майже 22 тисячі музейних предметів, що репрезентують традиційну культуру, народну архітектуру й побут західних регіонів України — від Бойківщини й Лемківщини до Гуцульщини, Буковини та Поділля.

Прогулянка музеєм перетворюється на подорож у часі й просторі: найдавніша хата датується 1749 роком, а унікальна колекція сакральних споруд є найбільшою в Європі. Сьогодні скансен є живим культурним осередком із традиційними святами, майстер-класами та ремісничими практиками, який за час існування відвідали щонайменше 5 мільйонів людей і який відомий також під назвами Львівський скансен або Шевченківський гай. 

Та все ж для найкращого занурення у душу Галичини необхідно, відвідавши ці музеї, вирушити в область та дослідити маленькі краєзнавчі музеї та музеї-садиби відомих постатей. Саме там, серед тиші сіл і містечок, у збережених інтер’єрах, родинних речах і локальних історіях, Галичина відкривається як жива пам’ять, у якій поєднуються щоденний побут, духовність і невидима тяглість традиції.

Веб портал “Музейний фонд України” працює в тестовому режимі.

На даному етапі наповнення порталу відбувається співробітниками музеїв та заповідників, що включені в перелік згідно постанови Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2021 р. № 1388 “Про затвердження переліку музеїв та заповідників, в яких зберігаються музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України”