Портал працює у тестовому режимі
Опис
Апокрифи і легенди з українських рукописів / Зібрав, упорядкував і пояснив І. Франко. Том I. Львів : Накл. Наук. т-ва ім. Шевченка, 1896. XLVII, 342 с.. (Памʼятки укр.-русь. мови і літ. Видає Археогр. комісія Наук. т-ва ім. Шевченка). Першу добірку апокрифів з укр. рукоп. „Материалы до русскои литературы апокрифичнои“ видав О. Калитовський. Низку текстів з укр. рукопис. зб. опубл. О. Калужняцький, Ю. Яворський, О. Назаревський, В. Перетц, В. Адріянова, М. Дикарєв та ін., а також рос. вчені А. Попов і В. Макушев. Вершинним здобутком укр. науки в рамках вид. діяльности НТШ є розглядуване вид. та оцінка апокриф. л-ри. До І т. „Апокрифів...“ увійшли „Апокрифи старозавітні“. Під час укладання „Апокрифів...“ І. Франкові доводилося прокладати власні стежки як у царині систематики апокриф. текстів, так і текстології для публікування давніх пам’яток, виробляти засади й принципи, які, за незначними винятками, доволі успішно витримали випробування часом. Найважливіші текстол. засади І. Франка: відповідність опубл. тексту ориґіналу рукопис. Правило — передрук. з рукоп. „слово в слово і буква в букву“, крім модернізації інтерпункції та правопису власних імен, про що задекларовано на поч. роботи над зб. І. Франко порушував ці засади, коли йшлося про явні помилки писарів чи перекладачів найрізноманітнішого характеру. Ретельно фіксуючи ці помилки в примітках, дослідник зладив своєрідний компендіум помилок — цікавий мат-л для вивчення типології помилок, відповідно й психології давніх книжників. „Поправу писарських помилок“, „хибної інтерпункції“, правопису власних імен і т. ін. І. Франко здійснював і тоді, коли вміщав у своїй зб. тексти, опубл. раніше ін. вченими (А. Поповим, І. Срезневським, М. Тихонравовим).
Порушувати правило тотожности І. Франка змушувала також потреба вилучити з великих за обсягом рукопис. текстів, що не були власне апокрифами, неапокриф. сеґменти (палейні коментарі та вставки, парафрази або й дослівні повторення тексту Святого Письма, розмаїті „риторичні рефлексії автора“). Прогалини такого характеру позначені в тексті або зірочкою (зі зазначенням у примітці, що саме вилучено і який обсяг вилученого мат-лу), або квадрат. дужками. Від принципу „дзеркального відображення“ І. Франко відступав і тоді, коли переносив ґлоси в текст або примітки (залежно від характеру цих марґінальних записів) та заповнював прогалини в тексті доповненням з ін. списків (із відповідними заувагами в примітках і коментарях). Велику увагу приділено різночитанням текстів і порівнянню редакцій.
