Анатолій Галактіонович Петрицький (31 січня (12 лютого) 1895, Київ — 6 березня 1964, Київ) — визначний український живописець, художник театру і книги. Навчався в Київському художньому училищі в 1912–1918 роках під керівництвом Василя Кричевського та Олександра Мурашка. Петрицький почав експонувати свої роботи з 1914 року, а вже в 1916 році відбувся його дебют як театрального художника. Він став головним художником Молодого театру Леся Курбаса (1917–1919), де оформив більшість вистав, включно з такими як «Осінь», «Кандіда», «Затоплений дзвін», «Різдвяний вертеп». У 1927 році він разом з іншими митцями заснував футуристичну організацію «Нова генерація», а також займався художнім оформленням книжок і журналів, що було дуже популярним серед різних літературних об'єднань.
Петрицький був визнаним генієм українського авангарду. Його картина «Інваліди» була представлена на Венеційській бієнале в 1930 році і отримала високу оцінку, що принесло йому міжнародну славу. У 1929 році в Харкові вийшов розкішний альбом «Театральні строї Петрицького», який, як відомо, мав у своїй бібліотеці Пікассо, а Олександра Екстер використовувала його у викладанні основ композиції. Понад 500 театральних робіт Петрицького належать до зібрання Музею театрального, музичного та кіномистецтва України, а окремі твори зберігаються в Національному художньому музеї. Анатолій Петрицький залишив по собі багату спадщину, синтезувавши свій талант станковиста і театрального художника, що дозволило йому стати обдарованим колористом і монументалістом, який розвивав лірико-епічні традиції українського мистецтва.
