Ілля́ Юхи́мович Рє́пін (24 липня [5 серпня] 1844, слобода Осинівка біля Чугуєва — 29 вересня 1930, Куоккала, Фінляндія) — український художник із козацького роду, який писав у Російській імперії і став одним із найвпливовіших представників реалізму. Займався іконописом у юності, а пізніше навчався в Малювальній школі під керівництвом Івана Крамського та в Петербурзькій академії мистецтв. Він був членом Товариства пересувних художніх виставок і обіймав посади професора, керівника майстерні та ректора Академії мистецтв. Рєпін виховав покоління відомих художників, серед яких В. О. Сєров і Б. М. Кустодієв.
Рєпін був провідною фігурою російського реалізму з 1870-х років. Його творчість відзначалася глибиною та різноманітністю тем, включаючи портрети, історичні та побутові сцени. Рєпін часто звертався до важливих суспільних питань, прагнучи передати у своїх роботах емоційну виразність і гостроту сучасних проблем. У останні роки життя, які він провів у своїй садибі Пенати в Куоккалі (Фінляндія), художник звернувся до біблійних сюжетів і написав мемуари, які увійшли до книги «Далеке близьке».
