Марко Ісайович Епштейн (справжні ім'я та по батькові — Мойсей Цалерович; 3 березня 1899, Бобруйськ — 19 серпня 1949, Москва) — радянський скульптор, графік, живописець, сценограф і педагог єврейського походження. Він відіграв значну роль у розвитку єврейського мистецтва в Україні, ставши членом правління київського відділення Єврейського товариства заохочення мистецтв з 1917 року та Об'єднання сучасних митців України з 1925 року. Навчався в Київському художньому училищі, а також у студіях Олександра Мурашка та Олександри Екстер. З 1918 року був активним учасником «Культур-Ліги» та ініціював створення Музею єврейського мистецтва. У 1924–1931 роках очолював Київську єврейську художньо-промислову школу, де виховав низку талановитих учнів.
У 1932 році після закриття школи переїхав до Москви, де продовжував працювати в галузі скульптури і сценографії. Під час німецько-радянської війни 1941 року був евакуйований до Фрунзе. Його творчість зазнала критики за використання елементів кубізму та експресіонізму. Марко Епштейн помер у Москві 19 серпня 1949 року, залишивши по собі спадщину як новатор у мистецтві та педагогіці.
