**Данило Іванович Безуглий** — український радянський живописець, представник покоління митців, чия професійна формація припала на міжвоєнний період і роки Другої світової війни. Народився 23 грудня 1914 року на Полтавщині, мистецьку освіту здобував у Київському художньому технікумі та Київському художньому інституті, який закінчив у Самарканді під час евакуації. Його викладачами були провідні майстри українського живопису — Петро Котов, Карпо Трохименко, Сергій Григорʼєв та інші. З 1943 року був членом Спілки художників України, а у 1972 році отримав звання заслуженого діяча мистецтв УРСР. Жив і працював у Києві, де й помер у 1977 році.
У творчості Данило Безуглий зосереджувався на станковому живописі, поєднуючи тематичні полотна з пейзажами. Значну частину його спадщини становлять роботи, присвячені війні, післявоєнній відбудові Донбасу, Дніпрогесу та індустріальним мотивам, а також краєвидам Карпат, Закарпаття й південних регіонів України. Окреме місце в його доробку займає шевченківська тема — образи Тараса Шевченка в роки заслання та поза Україною. Активно подорожуючи, художник створив численні етюди за мотивами країн Європи, Азії та Близького Сходу. Його твори експонувалися на всеукраїнських, всесоюзних і міжнародних виставках, а сьогодні зберігаються у провідних художніх музеях України.
