Михайло Бойчук (1882-1937) — видатний український художник-монументаліст, який народився 30 жовтня 1882 року на Тернопільщині. Він є основоположником українського монументального мистецтва, що базується на національних традиціях. Бойчук здобув європейську освіту, вивчаючи малярство у Відні, Кракові, Мюнхені та Парижі. У 1917 році він став одним із фундаторів та професорів Української державної академії мистецтв, де заснував художню школу монументального мистецтва, об'єднавши талановитих митців, які сформували школу бойчукістів.
Творчість Бойчука була спрямована на відродження мистецької традиції, спираючись на візантійський фресковий живопис та традиції Давньої Русі. Він ілюстрував книги, реставрував давні іконостаси та фрески, а також створював нові фрескові ансамблі. Його роботи включають розписи у Львові, Києві та Чернігові, а також художнє оформлення вистав Леся Курбаса. Незважаючи на те, що його творчість не відповідала радянському пролеткультівському мистецтву, Бойчук залишався вірним своїм національним формам і самобутньому стилю, що робило його небезпечним для радянської влади. 13 липня 1937 року Михайла Бойчука розстріляли у Києві, а більшість його робіт було знищено. Проте вцілілі шедеври бойчукістів і досі надихають сучасних митців. Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну носить його ім'я.
