Олекса́ндр Костянти́нович Богома́зов (14 [26] березня 1880, с. Янків Ріг, Харківська губернія — 3 червня 1930, Київ) — український живописець, графік, педагог і теоретик мистецтва, один із провідних представників українського та світового авангарду. Змалку втратив матір, що значно вплинуло на його життєвий шлях. Здобув фах агронома, але захопився мистецтвом, підтриманий рідним дядьком. У 1902 році вступив до Київського художнього училища, де навчався під керівництвом Олександра Мурашка та Івана Селезньова і познайомився з такими видатними художниками, як Олександра Екстер та Олександр Архипенко.
Богомазов був активним учасником мистецького життя Києва, став членом соціал-демократичної партії та працював у журналі «Шершень». Його творчість відзначена кількома періодами, серед яких найвідоміші — кубофутуризм та спектралізм. Після революції Богомазов працював у Всеукраїнському відділі мистецтва та займався педагогічною діяльністю, став професором Київського художнього інституту. Однак після смерті його ім'я було практично викреслене з радянської історії, і лише у 1960-х роках його творчість була перевідкрита київськими мистецтвознавцями.
