Портал працює у тестовому режимі
Опис
Учбово-тренувальний винищувач-бомбардувальник Су-17УМ є модифікацією бойового літака Су-17, який у свою чергу став подальшим розвитком фронтового бомбардувальника Су-7Б. Основною метою розробки Су-17 було створення багатоцільового ударного літака з покращеними злітно-посадковими характеристиками, що дозволило значно підвищити його бойову ефективність.
Су-17 вперше здійснив політ 2 серпня 1966 року під керуванням льотчика-випробувача С. В. Ільюшина. Генеральним конструктором проекту виступив Павло Осипович Сухой, а безпосереднім керівником розробки був головний конструктор М. Г. Зирін. Виробництво літаків цієї серії здійснювалося на заводі №126 у Комсомольську-на-Амурі.
Су-17 став першим радянським серійним бойовим літаком зі змінною стрілоподібністю крила, що значно покращило його маневреність та дозволило ефективніше використовувати літак на малих висотах. Бойове навантаження включало широкий спектр озброєння, зокрема керовані ракети класу "повітря-земля" Х-23, Х-25, Х-28, Х-58, а пізніше – Х-29, а також некеровані ракети та авіабомби. Су-17 використовувався у великій кількості збройних конфліктів по всьому світу, оскільки активно постачався на експорт.
Для підготовки льотного складу розробили навчально-бойову версію Су-17УМ, яка мала двомісну кабіну. Вона дозволяла не лише навчати пілотів керуванню літаком, а й виконувати бойові завдання, оскільки літак зберіг більшість бойових характеристик основної модифікації.
Учбово-тренувальні літаки випускалися на тому ж підприємстві в Комсомольську-на-Амурі, а загальна кількість виготовлених одиниць сягнула 1200. Основними модифікаціями Су-17УМ були: Су-17УМ3 – модернізована версія з подовженою закінцівкою кіля та підфюзеляжним гребнем; Су-22УМ – експортний варіант для зарубіжних замовників; Су-22УМ3 – удосконалена експортна версія Су-17УМ3; Су-22УМ3К – експортний варіант із встановленим двигуном АЛ-21Ф-3.
Екіпаж: 2 особи. Двигун: турбореактивний АЛ-21Ф-3, тяга 9700 кгс (11500 кгс на форсажі). Максимальна швидкість: 2230 км/год. Практична стеля: 15 400 м. Дальність польоту: 2500 км (з підвісними паливними баками). Озброєння: 30-мм гармата НР-30 (80 снарядів), бойове навантаження до 4000 кг, керовані ракети "повітря-повітря" Р-60, керовані ракети "повітря-земля" Х-25Л, авіаційні бомби до 500 кг, у тому числі керовані авіабомби КАБ-500Кр, пускові установки для некерованих ракет УБ-32-57, УБ-16-57УМ, Б-8М-1, АПУ-68У, С-25.
Другий досерійний екземпляр Су-17УМ представлений у музеї. Літак має бортовий номер 80 і був випущений у 1975 році на заводі №126 у Комсомольську-на-Амурі.
29 січня 2004 року цей літак був переданий до музею з Факультету військової підготовки НАУ. Технічний стан експоната загалом задовільний: фюзеляж добре збережений, обладнання частково демонтоване, проте двигун залишається на місці.
Літак має характерну подовжену передню частину фюзеляжу з двома кабінами, розташованими тандемно (одна за одною). Кабіни оснащені роздільними ліхтарями, що відкриваються вбік. Передній ліхтар має більш випуклу форму.
Фюзеляж пофарбований у світло-сірий колір із мінімальними маркувальними елементами. Бортовий номер "80" нанесений синім кольором на боковій частині. Носова частина літака виділяється червоним конусом повітрозабірника, обрамленим стрілоподібними червоними лініями.
Крило літака змінної стрілоподібності, що дозволяє змінювати його конфігурацію під час польоту. У поточному музейному стані крила перебувають у зведеному положенні, що мінімізує їх розмах. Підкрильові вузли підвіски озброєння збережені.
Хвостова частина літака включає вертикальний стабілізатор з червоною зіркою на світло-сірому тлі, що є характерним маркуванням для авіації СРСР. Верхівка кіля має зелений кінчик. Горизонтальні стабілізатори також пофарбовані у світло-сірий колір.
Шасі випущене, основні опори мають характерний механізм складання.
