Фронтовий винищувач МіГ-17

Один із наймасовіших експортних військових літаків свого часу. Він стояв на озброєнні у 40 країнах світу та використовувався для завоювання переваги в повітрі, супроводження бомбардувальників, нанесення авіаударів по наземних цілях, перехоплення повітряних цілей і виконання повітряної розвідки. Літак був розроблений у Дослідно-конструкторському бюро ім. А. І. Мікояна (ДКБ-155), а роботи над ним розпочалися у 1949 році. Перший політ відбувся 14 січня 1950 року на аеродромі ЛВІ МАП у місті Жуковський. Пілотував винищувач льотчик-випробувач І. Т. Іващенко, який трагічно загинув 1 лютого 1950 року під час випробувального польоту. Серійне виробництво МіГ-17 тривало з 1952 по 1960 рік, у СРСР було виготовлено 8045 серійних літаків різних модифікацій. Також випуск здійснювався за ліцензією в Польщі (540 одиниць) і Китаї (1828 одиниць). Основні авіаційні заводи, що випускали винищувач, знаходилися в Куйбишеві, Горькому, Тбілісі, Комсомольську-на-Амурі та Новосибірську. МіГ-17 був цільнометалевим середньопланом зі стрілоподібним крилом і оперенням. Він оснащувався одним турбореактивним двигуном ВК-1А з тягою 2700 кгс, розробленим у ДКБ В. Я. Клімова. Озброєння складалося з однієї 37-мм гармати Н-37 (боєзапас – 40 патронів) та двох 23-мм гармат НС-23 (по 80 патронів на кожну). Літак також мав можливість нести авіаційні бомби, некеровані реактивні ракети та додаткові паливні баки. На озброєнні Військово-Повітряних Сил, авіації Протиповітряної оборони та Військово-Морського Флоту СРСР МіГ-17 стояв до 1979 року. На території сучасної України літаками МіГ-17 були оснащені майже всі винищувальні авіаційні полки. Після списання з експлуатації деякі екземпляри залишилися в якості музейних експонатів, пам’ятників та тренажерів-симуляторів. Значення МіГ-17 в авіації складно переоцінити. Він став основою для створення перших серійних радянських перехоплювачів і першого надзвукового винищувача МіГ-19. Крім того, літак використовувався в експериментальних програмах, зокрема в розробці першого радянського літака з вертикальним зльотом і посадкою. Літак з бортовим номером 77, після списання з Повітряних Сил був переданий Національній кіностудії ім. О. Довженка в Києві. Довгий час він використовувався як сценічний реквізит для кінозйомок. Нині літак демілітаризований, його двигун збережений, але частина бортового обладнання та приладів у кабіні пілота відсутня. Літак має сріблястий металічний фюзеляж. Носова частина характерна великим круглим повітрозабірником, що забезпечує потік повітря до реактивного двигуна. Кабіна пілота розташована ближче до передньої частини фюзеляжу, закрита прозорим ліхтарем. На борту літака нанесений червоний номер "77", а також червоні зірки – стандартні розпізнавальні знаки радянських ВПС. Крила середньопланного розташування мають значну стріловидність. Вони оснащені аеродинамічними шайбами на кінцях, що допомагає стабілізації польоту. Хвостове оперення включає стріловидний вертикальний кіль і горизонтальні стабілізатори. Шасі триопорне, носова стійка висунута, а основні опори розташовані під крилами.