Портал працює у тестовому режимі
Опис
Мі-14 – морський багатоцільовий вертоліт-амфібія, розроблений у ДКБ М.Л. Міля на базі Мі-8. Його розробка розпочалася в 1962 році, а перший політ відбувся 1 серпня 1967 року під керуванням льотчика-випробувача Ю.С. Швачка. Серійне виробництво здійснювалося Казанським авіаційним заводом № 387 у період 1973–1986 років, за цей час було випущено 273 одиниці.
Основною відмінністю Мі-14 від Мі-8 стала можливість посадки на воду, що забезпечувалося човноподібним низом фюзеляжу та бортовими поплавками. Вертоліт оснащувався двома двигунами ТВ3-117М, кожен із потужністю 1950 к.с., що забезпечувало максимальну швидкість 230 км/год, практичну стелю 4000 м та дальність польоту до 800 км.
Випускалися три основні модифікації: Мі-14ПЛ – протичовновий варіант, оснащений гідроакустичними буями та протичовновою торпедою. Мі-14ПС – пошуково-рятувальна версія з рятувальними плотами, лебідкою та прожекторами. Мі-14БТ – тральщик, здатний буксувати контактні й неконтактні трали та шнурові заряди.
Представлений у музеї гвинтокрил був виготовлений у 1973 році. Він демілітаризований, фюзеляж і внутрішнє обладнання перебувають у задовільному стані, двигуни - демонтовані.
Мі-14БТ має подовжений фюзеляж округлої форми, пофарбований у світло-блакитний колір з темно-синьою смугою вздовж борту. Вертоліт оснащений трилопатевим хвостовим гвинтом і шестивалентним несучим гвинтом. Верхня частина фюзеляжу містить три великі повітрозабірники для двигунів, з яких один частково закритий.
Ніс вертольота має характерну округлу форму з великими багатоскладовими вікнами кабіни пілотів. По бортах фюзеляжу розташовані круглі ілюмінатори. Під носовою частиною встановлена посадкова опора шасі, що має дві стійки з колесами. Основні опори шасі складаються з двох великих амортизаційних стійок, розташованих під поплавками, що забезпечують стійкість при посадці на воду.
На борту вертольота видно номер 53, нанесений червоним кольором та емблему Військово-морських сил України у вигляді жовто-синього кола.
