Портал працює у тестовому режимі
Опис
Широкофюзеляжний пасажирський літак для перевезень на авіалініях середньої протяжності. Іл-86 став першим у СРСР реактивним широкофюзеляжним літаком, що створювався з урахуванням сертифікації на відповідність оновленим нормам льотної придатності цивільних літаків СРСР (НЛПЛ-2). Літак призначений для перевезення 350 пасажирів і оснащений двома палубами: верхньою (пасажирською) та нижньою (багажною). Іл-86 став першим літаком, на якому було реалізовано оригінальну схему аеропортового обслуговування «багаж при собі плюс контейнери».
Розробкою Іл-86 займалося ДКБ Ільюшина. Прототипи літака були виготовлені на Московському механічному заводі «Стрела»: один для льотних випробувань (№ 5148320101), інший – для статичних випробувань (№ 5148320102). Серійне виробництво здійснювалося на Воронезькому акціонерному літакобудівному товаристві, де було випущено 104 одиниці, включаючи 4 модифікації Іл-86ПКП. Керував проектом головний конструктор Г.В. Новожилов.
Перший політ Іл-86 відбувся 22 грудня 1976 року. Літак піднявся в небо з Центрального аеродрому імені Фрунзе (Москва) та здійснив переліт на аеродром ЛВІ в Жуковському. Командиром екіпажу був Е.І. Кузнєцов, другим пілотом – Г.Н. Волохов, а штурманом – В.В. Щеткін.
Перший дослідний зразок широкофюзеляжного реактивного лайнера Іл-86, створений на Московському механічному заводі «Стрела» у 1976 році, отримав бортовий номер СССР-86000 і серійний номер 5148320101. Літак використовувався виключно для льотних випробувань, не мав пасажирського салону та був обладнаний спеціальними системами, такими як трьохщілинні закрилки, протиштопорна парашутна система, аварійна шахта покидання та двері пасажирських салонів, що виконували функцію аеродинамічних щитків.
Свій перший політ Іл-86 здійснив 22 грудня 1976 року, а останній – 11 травня 1989 року. За 12 років експлуатації він налітав 1964 години, виконав 1711 посадок і двічі демонструвався на авіасалоні в Ле Бурже (Франція) у 1977 та 1979 роках, отримавши виставкові номери 347 і 348 відповідно.
У вересні 1981 року екіпаж під керівництвом льотчика-випробувача Г.Н. Волохова встановив на цьому літаку 18 світових рекордів швидкості, що підкреслило його технічний потенціал.
Сьогодні цей дослідний зразок є єдиним у своєму роді за технічною конфігурацією та одним із двох Іл-86, що збереглися у світових музейних колекціях. Літак частково електрифіковано для збереження його автентичного вигляду та демонстрації унікальних технічних рішень, застосованих у процесі розробки.
Має великий, довгий та обтічний фюзеляж. На носовій частині видно напис «Іл-86» та виставковий номер 348. Основний колір – світло-сірий, з синьою лінією вздовж фюзеляжу. Вертикальний стабілізатор високий, з нанесеним радянським прапором та реєстраційним номером. Крило середнього розташування, з великим розмахом і вираженим стріловидним нахилом. Літак оснащений чотирма турбовентиляторними двигунами, розташованими під крилом. Кожен двигун має характерний червоний захисний кожух на вході повітрозабірника. Основне шасі має чотири стійки, носове - розташоване під кабіною екіпажу.
