Багатоцільовий гелікоптер Мі-4А

Опис

У 1950-х роках військові конфлікти та розвиток десантних операцій довели необхідність створення потужного транспортного вертольота, здатного перевозити війська та вантажі. У Радянському Союзі такою машиною став Мі-4, розроблений Конструкторським бюро Михайла Міля. Робота над проєктом розпочалася у 1951 році, а вже 3 червня 1952 року перший прототип здійнявся у повітря. Серійне виробництво велося на Саратовському та Казанському авіаційних заводах, загалом було виготовлено 3307 одиниць у СРСР (1952–1966 рр.). Вертоліт також випускався в Китаї, де під назвою Harbin Z-5 з 1963 по 1979 рік було зібрано 545 одиниць. Мі-4 став основним військовим гелікоптером Радянської армії аж до 1970-х років, замінивши легші Мі-1 і Мі-2. Машина мала поршневий двигун АШ-82В потужністю 1700 к.с., що робило її однією з найпотужніших у своєму класі. Конструкція Мі-4 була подібною до американських гелікоптерів Сікорського, однак мала свої унікальні рішення. Окрім військових задач, Мі-4 широко використовувався в цивільній авіації, зокрема для перевезення пасажирів, вантажів, у геологорозвідці, поштових перевезеннях і сільському господарстві. Він активно постачався країнам Варшавського договору, а також експортувався до інших держав. Мі-4, представлений у музеї, був зібраний на авіазаводі №387 у 1964 році. У період 1975–1984 рр. знаходився на балансі Київського механічного заводу (нині ДП "Антонов"), після списання у 1984 році був переданий кіностудії ім. О. Довженка. Згодом, у 2004 році, гелікоптер був переданий до музею, де його відреставрували спеціалісти Конотопського авіаремонтного заводу "АВІАКОН". Мі-4 став останнім радянським серійним вертольотом з поршневим двигуном. До появи Мі-8 ця модель залишалася наймасовішим середнім багатоцільовим гелікоптером СРСР, який відіграв важливу роль у розвитку радянської авіації. Мі-4 має подовжений, обтічний фюзеляж білого кольору з червоними елементами у передній частині. Ніс вертольота округлої форми, має решітки та вентиляційні отвори для охолодження двигуна. Виділяється великий верхній ліхтар кабіни пілотів з плоскими вікнами, що мають нахилені передні секції. Фюзеляж поступово звужується до хвостової балки. Хвостова балка має класичну конструкцію, на кінці якої розташований хвостовий гвинт, забарвлений у світло-блакитний колір із червоними кінчиками. Основні стійки шасі розташовані ближче до передньої частини фюзеляжу, забезпечуючи стійкість вертольота. Вертоліт обладнаний основним гвинтом, що складається з чотирьох лопатей. Хвостовий гвинт розташований на правому боці хвостової балки. На борту фюзеляжу можна помітити технічні люки, круглі ілюмінатори та різні антенні елементи. На фюзеляжі розташовані заводські написи та реєстраційний номер.

Веб портал “Музейний фонд України” працює в тестовому режимі.

На даному етапі наповнення порталу відбувається співробітниками музеїв та заповідників, що включені в перелік згідно постанови Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2021 р. № 1388 “Про затвердження переліку музеїв та заповідників, в яких зберігаються музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України”