Портал працює у тестовому режимі
Опис
Мі-1 став першим серійним гелікоптером, розробленим у СРСР. Його створення почалося наприкінці 1940-х років у конструкторському бюро Михайла Міля. Після Другої світової війни він представив проєкт експериментального гелікоптера ГМ-1 ("Гелікоптер Міля") – легкого тримісного апарата з одним несучим гвинтом і трьома лопатями. Основною метою розробки було створення зв’язкового вертольота.
Перший дослідний політ Мі-1 відбувся 20 вересня 1948 року, його виконав льотчик-випробувач М.К. Байкалов. Подальші випробування засвідчили хорошу маневровість і стійкість машини. Максимальна швидкість, досягнута під час тестів, становила 170 км/год. Військові зацікавилися гелікоптером, однак висунули вимоги щодо зменшення вібрацій, спрощення керування і наземного обслуговування. Машину також перевіряли в складних метеоумовах і гірській місцевості, де вона продемонструвала здатність до м’якої посадки на авторотації, хоча в умовах сильного бокового вітру інколи виникали аварійні ситуації.
Серійне виробництво під назвою Мі-1 стартувало після офіційного затвердження в 1950 році, а реальні поставки почалися в 1951-му. На рішення про запуск у серію вплинув досвід застосування американських гелікоптерів під час Корейської війни. Випуск здійснювався на кількох підприємствах, зокрема в Росії та Польщі, де виготовили найбільшу кількість машин. Загалом було побудовано понад 2 тисячі одиниць у різних модифікаціях.
Мі-1 оснащувався семициліндровим поршневим двигуном АІ-26В потужністю 580 к.с., що забезпечувало максимальну швидкість 185 км/год, дальність польоту 430 км і практичну стелю 3,5 км. Двигун запускали за допомогою стисненого повітря, що створювало проблеми в експлуатації – у віддалених районах часто бракувало необхідного обладнання для запуску.
Гелікоптер широко застосовувався як у військовій, так і в цивільній авіації. Його використовували у підрозділах зв’язку, підготовці екіпажів, навчальних закладах та цивільній авіації, зокрема в “Аерофлоті”, починаючи з 1954 року. Мі-1 встановив 27 світових рекордів у період з 1958 по 1968 роки, серед яких швидкість у 210 км/год, висота польоту 6,7 км і дальність у 1654 км. 11 із цих рекордів було встановлено жінками.
Гелікоптер також брав участь у збройних конфліктах у Китаї, Єгипті, Сирії, Ємені, Іраку та на Кубі. Військові модифікації включали озброєні варіанти з турбореактивними снарядами, кулеметами та бомбами. Планувалося створення версії з протитанковою системою "Фаланга", але цей проєкт не пішов у серійне виробництво.
Мі-1, представлений у музеї, був виготовлений на Ростовському авіазаводі №168 у 1957 році. Він надійшов до музею з кіностудії імені О. Довженка 15 червня 2004 року і був відреставрований на Конотопському авіаремонтному заводі. Фюзеляж і внутрішнє обладнання повністю відновлені, хоча двигун розукомплектований.
Мі-1 став знаковою машиною в історії радянської авіації, адже відкрив шлях до розвитку вертолітної техніки у СРСР, заклавши основу для майбутніх моделей конструкторського бюро Міля.
Він має компактний, обтічний фюзеляж червоного кольору, на якому білими літерами нанесені позначення «СССР-02299» та емблема «Аерофлот». Носова частина округла, із великими лобовими вікнами, які забезпечують широкий огляд пілоту. Додаткові бокові вікна мають округлу форму.
На верхній частині фюзеляжу розташований масивний редукторний блок із трилопатевим несучим гвинтом, що займає центральне місце в конструкції. Хвостова балка витягнута, тонка, поступово звужується до кінця, де встановлений невеликий трилопатевий хвостовий гвинт.
Шасі гелікоптера нерухоме, триопорне, із двома великими основними колесами на похилих стійках та маленьким переднім колесом. Це класична конструкція для ранніх моделей радянських вертольотів, що забезпечувала стійкість на землі.
